An algorithm for assisting women with leiomyoma in the postpartum period

ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ http://med-expert.com.ua ISSN: 1992-5891 ПЕРИНАТОЛОГИЯ И ПЕДИАТРИЯ • ПЕРИНАТОЛОГІЯ І ПЕДІАТРІЯ • PERINATOLOGY AND PEDIATRIC 1 (77) 2019 25 Алгоритм надання допомоги жінкам з лейоміомою матки в післяпологовому періоді ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук'янової НАМН України», м. Київ УДК 618.14П006.П36:618.6/7 В.Г. Тиха, Н.Я. Скрипченко Мета — вивчити ефективність запропонованого нами алгоритму надання допомоги жінкам із лейоміомою матки в післяпологовому періоді. Пацієнти та методи. Проаналізовано розроблений нами алгоритм надання допомоги породіллям із лейоміомою матки, призначений з перших днів післяпологового періоду. Обстежено 100 жінок із лейоміомою матки на 5–6Иту добу післяпологового періоду та через 3 місяці після пологів. Жінок розподілено на 2 групи: до 1Иї групи (основної) увійшло 50 жінок, які отримували розроблений нами комплекс лікувальноИпрофілактичних заходів, до 2Иї групи (порівняння) — 50 жінок із лейоміомою матки, які не отримували зазначений комплекс, а лише симптоматичну терапію. Отримані результати були порівняні в цих групах. Результати. Запропонований нами алгоритм надання допомоги породіллям із лейоміомою матки привів до швидшого зворотного розвитку зміненого параметра гормонального, гемостазіологічного, імунологічного, мікробіологічного гомеостазу цієї категорії породіль, що, своєю чергою, вплинуло на прискорення інволютивних процесів, триваліший і повноцінніший процес лактації, швидше відновлення менструал ьної функції порівняно з групою жінок, які отримували лише загальноприйняте лікування. Висновки. Запропонований нами алгоритм надання допомоги жінкам із лейоміомою матки в післяпологовому періоді сприяє профілактиці прогресуванню цього захворювання, попередженню його рецидивів, що, своєю чергою, допомагає зберегти репродуктивну функцію жінок із лейоміомою матки і, тим самим, дає змогу рекомендувати його до застосування в зазначеної категорії породіль. Ключові слова: лейоміома матки, післяпологовий період, алгоритм надання допомоги. An algorithm for assisting women with leiomyoma in the postpartum period V.G. Tykha, N.Y. Skripchenko SI «Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology named after academician O.M. Lukyanova NAMS of Ukraine», Kyiv Purpose — to examine the effectiveness of the proposed algorithm for providing relief to women with leiomyoma in the postpartum period. Patients and methods. We analyzed the algorithm developed by us for providing support to women with leiomyoma uterus, which was prescribed from the first days of the postpartum period. 100 women with leiomyoma of the uterus were screened for the 5–6th day of the postpart um period and 3 months after childbirth. Women were divided into 2 groups: 50 women entered the 1st group (main), which received the complex of treatm entИprophylactic measИ ures developed by us; in the 2nd group (control) 50 women from the uterine leiomyoma who did not receive this complex entered t he group, but only symptomatic therapy. The results obtained were compared in these groups. Results. The algorithm proposed by us for the treatment of pregnant women with leiomyoma of the uterus contributed to a faster reverse d evelopment of the changed parameter of the hormonal, hemostasis, immunological, microbiological homeostasis of this category of mothers, w hich in turn affects the acceleration of the involutionary processes, a longer and more complete process of lactation, a faster restoration of the m enstrual function in comИ parison with a group of women who received only the usual treatment. Conclusions. The proposed algorithm for providing medical care to women with leiomyoma in the postpartum period contributes to preventing th e proИ gression of the disease, preventing its recurrence, which in turn helps to preserve the reproductive function of women with lei omyoma in the uterus and, therefore, allows it to be recommended for its use in this category of pregnancy. Key words: leiomyoma of the uterus, postpartum period, support algorithm. Алгоритм оказания помощи женщинам с лейомиомой матки в послеродовом периоде В.Г. Тихая, Н.Я. Скрипченко ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии имени академика Е.M. Лукьяновой НАМН Украины», г. Киев Цель — изучить эффективность предложенного нами алгоритма оказания помощи женщинам с лейомиомой матки в послеродовом периоде. Пациенты и методы. Проанализирован разработанный нами алгоритм оказания помощи роженицам с лейомиомой матки, назначенный с первых дней послеродового периода. Обследованы 100 женщин с лейомиомой матки на 5–6Ие сутки послеродового периода и через 3 м есяца после родов. Женщины разделены на 2 группы: в 1Ию группу (основную) вошли 50 женщин, получавших разработанный нами комплекс леч ебноИ профилактических мероприятий, во 2Ию группу (сравнения) — 50 женщин с лейомиомой матки, которые не получали данный комплекс, а только симптоматическую терапию. Полученные результаты были сравнены в этих группах. Результаты. Предложенный нами алгоритм оказания помощи роженицам с лейомиомой матки привел к более быстрому обратному развитию измененного параметра гормонального, гемостазиологического, иммунологического, микробиологического гомеостаза данной категории женщин, что, в свою очередь, повлияло на ускорение инволютивных процессов, длительный и полноценный процесс лактации, более быс трое восстановление менструальной функции по сравнению с группой женщин, получавших только общепринятое лечение. Выводы. Предложенный нами алгоритм оказания лечебной помощи женщинам с лейомиомой матки в послеродовом периоде способствует профилактике прогрессирования данного заболевания, предупреждению его рецидивов, что, в свою очередь, помогает сохранить репродуктивную функцию женщин с лейомиомой матки и, тем самым, позволяет рекомендовать его к применению у данной категории родильниц. Ключевые слова: лейомиома матки, послеродовой период, алгоритм оказания помощи. PERINATOLOGIYA AND PEDIATRIYA.2019.1(77):25-29; doi 10.15574/PP.2019.77.25 Вступ О станніми роками в Україні зросла кільП кість жінок репродуктивного віку з добП роякісними пухлинами матки. Лейоміома матки — доброякісна пухлина, що розвивається із гладком'язової тканини міометрію, є одним із найпоширеніших пухлинних захворювань жіночих статевих органів. За літературними даними, кожна п'ята жінка у світі хворіє на лейоміому матки [1, 3, 6, 9]. Установлено, що 20–50% жінок репродукП тивного віку страждають від цієї патології, хоча реальний рівень захворюваності значно вищий, оскільки лише в половини хворих, за даними проведених досліджень, спостерігаються симптоми, пов'язані з лейоміомою матки [3, 7]. ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ http://med-expert.com.ua ISSN: 1992-5891 ПЕРИНАТОЛОГИЯ И ПЕДИАТРИЯ • ПЕРИНАТОЛОГІЯ І ПЕДІАТРІЯ • PERINATOLOGY AND PEDIATRIC 1 (77) 201926 У структурі гінекологічної захворюваності лейоП міома посідає друге місце після запальних проП цесів матки та її додатків [7]. Тривалий час вважали, що лейоміома матки — хвороба пременопаузального віку, тому що максимальП ний відсоток захворюваності припадав саме на цей період життя жінки. Проте останнім часом усе частіше констатують «омолодження» лейоП міоми: частіше трапляються випадки захворюП вання у жінок віком 18–22 роки. Висловлюють думку, що 80% усіх жінок віком від 30 до 40 років мають високий ризик захворювання на лейоміому [5, 9]. На жаль, у 20–30% випадП ків вона є етіологічним фактором безпліддя та ще в 15–30% — причиною невиношування вагітності [2, 4, 7]. Слід зазначити, що 70–80% усіх втручань у гінекології проводять саме з приводу цього захворювання [8, 9]. З настанП ням менопаузи лейоміома матки регресує [1]. Післяпологовий період життя жінки — найП менш вивчений період, особливо це стосується жінок із лейоміомою матки. Якщо початок післяпологового періоду можна встановити точно, то кінець — складно, бо якихось певних ознак його закінчення не існує. Причина поляП гає в тому, що інволюція всіх органів і систем після пологів у жінок узагалі, і у породіль із лейоміомою матки зокрема, залежить від низки факторів, пов'язаних як із конституційП ними особливостями жінки, з умовами її проП живання, так і з тривалістю та розмірами лейоміоми матки, характером лікування до вагітності, перебігом вагітності та пологів, стаП ном плода та новонародженого, психоемоційП ним станом жінки. Післяпологовий період починається після народження посліду і триває 6–8 тижнів. У цей період у жінок із лейоміомою матки, так само як і в здорових, відбуваються зміни в ценП тральній нервовій, серцевоПсудинній, системі травлення та інших системах, інтенсивні проП цеси морфофункціональної перебудови, а найП відчутніше — в ендокринній, статевій сфері та молочних залозах. Нами проведено попередні дослідження щодо перебігу пологів, раннього післяпологоП вого періоду та інволютивних процесів у післяП пологовому періоді в жінок із лейоміомою матки. На основі отриманих даних розроблено алгоритм надання допомоги жінкам із лейоміоП мою матки з перших днів післяпологового періоду, спрямований на зниження частоти післяпологових ускладнень, поліпшення інвоП лютивних процесів матки, гормонального фону, стану системи гемостазу, психосоматичП ного стану, санацію вогнищ хронічних запальП них процесів, особливо в генітальній сфері. Ці заходи мають на меті попередження та лікуП вання ускладнень післяпологового періоду, запобігання прогресуванню основного захвоП рювання та рецидивів лейоміоми матки в разі її видалення. Отже, спрямовані на реабілітацію репродуктивної функції такої категорії пороП діль. Мета дослідження — вивчити ефективність запропонованого нами алгоритму надання допомоги жінкам із лейоміомою матки в післяП пологовому періоді. Матеріали та методи дослідження Нами обстежено 100 жінок із лейоміомою матки на 5–6Пту добу післяпологового періоду та через 3 місяці після пологів. Жінок розпоП ділено на 2 групи: до 1Пї групи (основної) увійшло 50 жінок, які отримували розроблений нами комплекс лікувальноПпрофілактичних заходів, до 2Пї групи (порівняння) — 50 жінок із лейоміомою матки, які не отримували цей комП плекс, а лише симптоматичну терапію. Крім клінічних обстежень, досліджено рівні горП монів (естрадіол, прогестерон, пролактин, корП тизол) у сироватці крові, стан згортальної системи крові (розширена коагулограма, ДПдиП мер), біоценоз статевих шляхів, стан міомаП тозних вузлів за допомогою ультразвукового апарату з трансабдомінальним трансд'юсером із частотою сканування 3,5 МГц. Під час ехоП графії виміряно об'єм вузлів, визначено їх локалізацію та кількість, проведено фіксуП вання наявності патологічних змін у матці та додатках. Розроблений нами алгоритм надання допоП моги породіллям із лейоміомою матки, приП значений з перших днів післяпологового періоду, включає такі заходи: 1. Дієтотерапія (вживання продуктів, які сповільнюють ріст новоутворень, — цільні зерна бобових культур, пшениці, чорного рису, морепродукти, ягоди). 2. Вітамінотерапія (обов'язкове застоП сування вітаміну D у профілактичній дозі 2000 МО/добу, адже є докази того, що чим нижчий рівень вітаміну D, тим вища частота виникнення міом у різних етнічних групах). 3. Підтримування і пролонгування лактації (дотримання основних принципів грудного вгодовування відповідно до протоколу «Медичний догляд за здоровою новонароджеП ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ http://med-expert.com.ua ISSN: 1992-5891 ПЕРИНАТОЛОГИЯ И ПЕДИАТРИЯ • ПЕРИНАТОЛОГІЯ І ПЕДІАТРІЯ • PERINATOLOGY AND PEDIATRIC 1 (77) 2019 27 ною дитиною» (наказ МОЗ України від 04.04.2005 № 152), зокрема, раннє прикладання до груді, грудне вигодовування на вимогу дитиП ни, цілодобове спільне перебування матері та дитини). Грудне вигодовування сприяє стаП білізації та зменшенню розмірів вузлів за рахуП нок зміни гістогенезу міоми, перетворенню її з проліферуючої в просту, що в ряді випадків спричиняє припинення її подальшого розвитку. 4. Застосування аналога окситоцину в таблеП тованій формі — дезаміноокситоцин у середній терапевтичній дозі з першого дня післяпологоП вого періоду протягом 10 днів (для профілактиП ки субінволюції матки). 5. Санація піхви місцевим препаратом широкого спектра дії протягом 12 днів після пологів, при цьому відновлення нормобіоценоП зу із використанням пробіотика в середній терапевтичній дозі протягом першого місяця після пологів. 6. Застосування антибіотика цефалоспориП нового ряду в середній терапевтичній дозі проП тягом 5 днів після пологів у разі розродження оперативним шляхом (для профілактики гнійП ноПсептичних захворювань матки в післяполоП говому періоді). 7. Призначення препаратів заліза в таблетоП ваній формі в середній терапевтичній дозі за наявності анемії. 8. Призначення низькомолекулярних гепаП ринів у профілактичній дозі протягом 3 днів після пологів із подальшим застосуванням венотоніків протягом першого місяця після пологів (для нормалізації системи гемостазу). Це дає змогу профілактувати тромботичні ускладнення та порушення живлення лейомаП тозних вузлів у післяпологовому періоді. 9. Застосування гепатопротекторів по 2 капП сули тричі на добу за півгодини до їди протягом першого місяця після пологів (для поліпшення гепатопротекторної, детоксикаційної функції печінки та нормалізації вуглеводного, білковоП го і ліпідних обмінів). 10. Призначення препаратів магнію та седаП тивних препаратів (для нормалізації психоемоП ційного стану жінок). Статистична обробка одержаних результатів проведена за стандартними методами варіаційП ної статистики з урахуванням розбіжностей за tПкритерієм Стьюдента, яку оцінювали за показником довірчої ймовірності (p), меншим за 0,05. Критерії включення пацієнток у досліП дження: першороділлі з міомою матки; відсутП ність інфекцій, що передаються статевим шляхом; відсутність підвищеної чутливості до запропонованих препаратів. Критерії виключення: жінки, що мали супутню важку соматичну патологію; паралеП льна участь пацієнтки в іншому аналогічному дослідженні. Дослідження виконано відповідно до принП ципів Гельсінської Декларації. Протокол досліП дження ухвалено Локальним етичним комітеП том усіх зазначених у роботі установ. На провеП дення досліджень отримано поінформовану згоду жінок. Результати дослідження та їх обговорення Середній вік породіль вірогідно не відрізП нявся і становив 31,0±1,4 року. Середній гестаП ційний термін при народженні в обох групах — 37–38 тижнів. В обстежених жінок, як у 1Пй, так і в 2Пй групі, народилися живі, доношені діти з оцінкою за шкалою Апгар 7–8 балів. За даними дослідження, структура післяпоП логових ускладнень у породіль із лейоміомою матки, які не отримували зазначений лікувальП ний комплекс, мала такий вигляд: субінвоП люція матки діагностувалася в 14 (28%) жінок; інфекційні ускладнення, зокрема, метроендоП метрит — у 3 (6%) породіль, інфільтрація післяопераційного шва — в 1 (2%) жінки; післяП пологовий тромбофлебіт — в 1 (2%) породіллі; порушення живлення лейоматозного вузла — в 1 (2%) жінки; рання післяпологова кровотеча — у 3 (6%) породіль. Структура та частота післяпологових ускладнень у жінок із лейоміомою матки, які дотримувалися зазначеного алгоритму ведення післяпологового періоду: субінволюція матки діагностувалася у 3 (6%) жінок; інфекційні ускладнення, післяпологовий тромбофлебіт та порушення живлення лейоматозного вузла — в жодному випадку; рання післяпологова кроП вотеча — в 1 (2%) породіллі. Таблиця 1 Показники гормонів через 3 місяці після пологів у породіль із лейоміомою матки Група Естрадіол, нмоль/л Прогестерон, моль/л Пролактин, нг/мл Кортизол, нмоль/л Основна (n=50) 0,54±0,19* 5,7±10,8* 30,15±35,5 280,6±75,8* Порівняння (n=50) 0,72±0,17 4,0±9,1 26,6±37,7 330,35±107,3 Примітка: * — вірогідність різниці відносно групи порівняння; p<0,05. ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ http://med-expert.com.ua ISSN: 1992-5891 ПЕРИНАТОЛОГИЯ И ПЕДИАТРИЯ • ПЕРИНАТОЛОГІЯ І ПЕДІАТРІЯ • PERINATOLOGY AND PEDIATRIC 1 (77) 201928 Розроблена терапія привела до швидшого зворотного розвитку зміненого параметра горП монального, гемостазіологічного, імунологічП ного, мікробіологічного гомеостазу цієї когорти породіль, що, своєю чергою, вплинуло на приП скорення інволютивних процесів, триваліший і повноцінніший процес лактації, швидше відП новлення менструальної функції. У 1Пї групі на тлі застосування цього алгоритму в післяпологовому періоді під час вивчення стану матки за допомогою УЗД на 5–6Пту добу лише у 4% жінок відмічалася болючість матки при пальпації порівняно з 8% у 2Пй групі, висота дна матки не відповідаП ла інволютивним термінам відповідно у 8% та 16% жінок, порожнина матки була розширеП на — відповідно у 4% та 12% жінок. При вивченні стану лейоматозних вузлів у жінок через 3 місяці після розродження, за даними УЗД, встановлено, що дрібні вузли не візуаліП зувалися, а великі вузли прогресивно зменП шилися в 1Пй групі. У жінок, яким під час кесаП ревого розтину проводили консервативну міомектомію, рецидиви захворювання через 3 місяці не фіксувалися. Отже, у 1Пї групі жінок процеси інволюції лейоматозних вузлів перебігали значно швидше, ніж у 2Пй групі. Менструальна функція відновилася набагаП то швидше у 1Пї групі жінок порівняно з 2Пю, зокрема, через 3 місяці — відповідно у 20% і 13% жінок. Лактація зберігалася до 3 місяців відповідно у 95,5% та 52% жінок. Не годували груддю або годували лише до 1 місяця відповідП но 3% та 15% жінок. Анемія через 3 місяці після пологів фіксувалася відповідно у 5 (10%) та 12 (24%) жінок. Вивчення гормональних показників у жінок із лейоміомою матки через 3 місяці свідчили про абсолютну та відносну гіперестрогенію і гіпопрогестеронемію. Проведення спеціальП них лікувальноПпрофілактичних заходів у жінок 1Пї групи сприяло нормалізації конценП трації естрадіолу та прогестерону, яка була близькою до рівнів гормонів здорових пороП діль. Результати досліджень рівнів гормонів крові наведено в таблиці 1. За даними табл. 1, концентрація естрадіолу через 3 місяці після пологів у жінок, які отриП мували загальноприйняте лікування, достовірП но перевищувала показники здорових жінок. А концентрація естрадіолу в жінок, які отримуП вали розроблену нами терапію, була нижчою. Концентрація прогестерону через 3 місяці після пологів у жінок, які отримували загальП ноприйняте лікування, не досягала норми, а в жінок основної групи нормалізувалася. Дослідження рівня пролактину в крові вказали на його зниження в 3,8–4,15 разу відносно відП повідного показника в перші дні післяпологоП вого періоду. У жінок всіх груп через 3 місяці після полоП гів концентрація пролактину в крові переП вищувала верхню межу норми для невагітних жінок репродуктивного віку (25 нг/мл), що пов'язано з фізіологічною лактацією. КонценП трація кортизолу, як стресПреалізуючого гормоП ну, в жінок 2Пї групи значно перевищувала показники жінок 1Пї групи. Вивчення мікрофлори статевих шляхів у попередньо проведених дослідженнях у перші дні післяпологового періоду показало, що кількісні показники умовноПпатогенної мікрофлори були незначними і не перевищуваП ли діагностичного рівня (Іg 2,2–3,9 КУО/мл). У 79% жінок рівень контамінації статевих шляП хів лактобактеріями відповідав нормі. ПроведеП ні дослідження через 3 місяці після пологів засвідчили, що з найбільшою частотою в жінок обох груп висівалися кишкова паличка, кориП небактерії, стрептокок зелений, стафілокок епіП дермальний, гриби роду Candida. Крім того, в обстежених жінок із лейоміомою виявлялися асоціативні форми бактеріального обсіменіння піхви. До складу асоціацій найчастіше входили грампозитивні коки та ентеробактерії (клебсіП єла, кишкова паличка) або гриби роду Candida та ентерокок. Проте в жінок 1Пї групи, в яких застосовували запропонований нами спосіб корекції біоценозу піхви, мікробний пейзаж піхви вірогідно відрізнявся, зокрема, мав менші показники обсіменіння умовноПпатогенною мікрофлорою: в менших титрах висівався Таблиця 2 Імунологічні показники цервікального слизу породіль із лейоміомою матки залежно від лікування (г/л) через 3 місяці після пологів Група жінок із лейоміомою матки Лізоцим IgG IgA sIgA IgM Основна (n=50) 0,3±0,08 1,75±0,17* 0,88±0,2 1,11±0,02* 1,53±0,04 Порівняння (n=50) 0,35±0,12 1,82±0,2 0,86±0,03 1,08±0,02 1,53±0,07 Примітка: * — вірогідність різниці відносно групи порівняння; p<0,05. ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ http://med-expert.com.ua ISSN: 1992-5891 ПЕРИНАТОЛОГИЯ И ПЕДИАТРИЯ • ПЕРИНАТОЛОГІЯ І ПЕДІАТРІЯ • PERINATOLOGY AND PEDIATRIC 1 (77) 2019 29 стафілокок епідермальний, стафілокок гемоліП тичний, стрептокок зелений, стрептокок βПгемолітичний, кишкова паличка, клебсієла, протей, гриби роду Candida, в жодному випадП ку в основній групі не висівався стафілокок золотистий, своєю чергою, колонізація піхви лактобактеріями була вірогідно вищою. РозроП блений комплекс терапії сприяв зменшенню обсіменіння слизових оболонок статевих органів жінок основної групи коковою флорою, ентеробактеріями, грибами роду Candida та збільшенню рівня нормальної мікрофлори. Отримані нами результати дослідження цервікального слизу в породіль із лейоміомою матки показали, що у стані локального імунітеП ту та протективної функції цервікального слизу не відмічалося суттєвих порушень. У породіль із лейоміомою матки на 5–6Пту добу післяпологового періоду достовірно була підвищеною концентрація IgG та зменшеною — концентрація SIgA, яка достовірно була нижП чою, ніж у здорових породіль. Через 3 місяці після отриманого лікувальноПпрофілактичного алгоритму концентрація SIgA зросла, а IgG зменшилася і наблизилася до такої, як у здороП вих породіль. Висновки Проведені спеціальні дослідження через 3 місяці після пологів свідчать, що в організмі жінок із лейоміомою відбуваються зміни, спряП мовані на інволюцію матки, оптимізацію лактації, що пов'язано з гормональною перебудовою організму, імунологічними та психоемоційниП ми змінами. Ці зміни тотожні тим, які мають місце у здорових жінок після пологів, за винятП ком інволюції матки, яка в жінок із лейоміомою відбувається повільніше. Через 3 місяці після пологів у жінок із лейоП міомою матки концентрація пролактину знижується відносно відповідного показника в період вагітності, що можна вважати позитивП ним моментом, оскільки гіперсекреція гормону в період вагітності пов'язана з прискоренням росту лейоматозних вузлів та акушерською патологією. Дещо нижчі концентрації пролакП тину в крові можуть сприяти гальмуванню росту лейоміоми матки та запобігти рецидивам росту лейоматозних вузлів у разі їх видалення під час кесаревого розтину. У жінок із лейоміомою матки через 3 місяці після пологів послаблюються протективні влаП стивості цервікального слизу, що супроводжуєтьП ся активацією хронічного запального процесу, і формується дисбаланс у проП та протизапальних захисних реакціях організму. Це пояснює причиП ну збільшення частоти контамінації піхви умовП ноПпатогенною мікрофлорою зі збільшенням терП міну від дати пологів. Крім того, недостатність нормальної мікрофлори зростає також зі збільП шенням терміну післяпологового періоду. Таким чином, жінки з лейоміомою матки після пологів потребують систематичного медичного спостереження та спеціальних лікуП вальних заходів. Запропонований нами алгоП ритм надання лікувальної допомоги жінкам із лейоміомою матки в післяпологовому періоді сприяє профілактиці прогресуванню цього захвоП рювання, попередженню його рецидивів, що, своєю чергою, допомагає зберегти репродукП тивну функцію такої категорії жінок. Це є сутП тєвим внеском у загальнодержавну проблему боротьби з депопуляцією народонаселення в Україні та збереження її генофонду. Автори заявляють про відсутність конфлік- ту інтересів. Тиха Виктория Г еннадиевна — врач акушер)гінеколог ГУ «ИПАГ имени академика Е.М. Лукьяновой НАМН Украины». Адрес: г . Киев, ул. П. Майбороды, 8. Скрипченко Наталья Яковлевна — д.мед.н., зав. отделением внедрения и изучения эффективности современных медицинских технологий в акушерстве и перинатологии ГУ «ИПАГ имени академика Е.М. Лукьяновой НАМН Украины». Адрес: г . Киев, ул. П. Майбороды, 8; тел. (044) 483 80 59 Статья поступила в редакцию 07.12.2018 г ., принята в печать 25.02.2019 г . Сведения об авторах: 1. Айламазян ЭК, Потин ВВ и др. (2004). Миома матки. Гинекология от пубертата до менопазы: Практическое руководство для врачей. Под ред. акад. РАМН, професора Э.К. Айламазяна. Москва: МЕДпрессинформ: 250–257. 2. Вдовиченко ЮП, Ледін ДС. (2005). Неплідність у жінок з лейоміомою матки. Педіатрія, акушерство та гінекологія. 6: 89–93. 3. Вихляева ЕМ. (2009). Руководство по диагностике и лечению лейо) миомы матки. 4. Вовк ІБ, Карнацька АГ , Кондратюк ВК. (2009). Нові підходи до відно) влення репродуктивної функції жінок з лейоміомою матки. Здоров'я України. 27 (1): 40–42. 5. Коханевич ЕВ, Джулакян ГЛ и др. (2006). Неэпителиальные опухоли матки. Санкт)Петербург: ТриадаХ: 305–315. 6. Савицкий Г А, Савицкий АГ . (2003). Миома матки (проблемы патогенеза и патогенетической терапии). Санкт) Петербург: 235. 7. Сидорова ИС. (2003). Миома матки (современные проблемы этио) логии, патогенеза, диагностики и лечения). Москва: МИА. 8. Стрижаков АН, Давыдов АИ, Пашков ВМ, Лебедев ВА. (2011). Доброкачественные заболевания матки. Москва: ГЭОТАР Медиа: 288. 9. Тихомиров АЛ, Лубнин ДМ. (2006). Миома матки. Москва: МИА: 176. ЛІТЕРАТУРА