CHRONIC ENDOMETRITIS AS A CAUSE OF REPRODUCTIVE FUNCTION DISORDERS IN WOMEN (LITERATURE REVIEW)

such as immunocytochemistry or PCR but also include the development of personalized therapy regi- mens based on the immune status of patients and the characteristics of their microbiome. This will improve the effectiveness of treatment and increase the chances of successful pregnancy, reducing the frequency of failed IVF attempts. The application of new knowledge about the role of inflammation and its regulation using modern thera- peutic approaches, including antibacterial and probiotic therapy, can significantly improve the results of infertili- ty treatment in patients with chronic endometritis. Зв’язок публікації з плановими науково-дослід- ними роботами. Дана робота є фрагментом НДР кафедри акушер - ства та гінекології №1 «Вплив факторів зовнішнього середовища та коморбідних станів на репродуктивне здоров’я чоловіків та жінок», номер державної реє- страції 0123U101623. Вступ. Хронічний ендометрит (ХЕ) – це форма запалення, для якого характерна наявність плазматичних клітин DOI 10.29254/2077-4214-2024-4-175-154-161 УДК 618.145-002-036.12-06:618.17-089.888.11(048.8) 1,2Хміль С. В., 1,2Кротік С. С. ХРОНІЧНИЙ ЕНДОМЕТРИТ ЯК ПРИЧИНА ПОРУШЕНЬ РЕПРОДУКТИВНОЇ ФУНКЦІЇ У ЖІНОК (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ) 1Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України (м. Тернопіль, Україна) 2Медичний центр “Клініка професора Стефана Хміля” (м. Тернопіль, Україна) [email protected] У статті представлено сучасні дані про оптимізацію кріопротоколів у пацієнток із безпліддям нез’ясованого ґенезу на тлі хронічного ендометриту (ХЕ) – запального захворювання ендометрію, яке суттєво впливає на репродуктивну функцію. ХЕ пов'язаний із невдачами імплантації ембріона, знижуючи рецептивність ендометрію, що призводить до зменшення ефективності циклів екстракорпорального запліднення. Захворювання має значне медико-соціальне значення через зростаючу поширеність і складнощі лікування, які погіршують якість життя пацієнток. Метою дослідження є узагальнення сучасних наукових даних, включаючи клінічні настанови, рандомізовані дослідження та рекомендації, для вдосконалення діагностики й лікування ХЕ у жінок із безпліддям. У статті описані патофізіологічні механізми розвитку ХЕ, що включають підвищення рівнів прозапальних цитокінів і порушення мікрофлори ендометрію. Використання сучасних діагностичних методів, таких як імуноцитохімічне визначення CD138+ плазматичних клітин і ПЛР, забезпечує точність виявлення ХЕ до 90%, що значно знижує ризик хибнонегативних результатів. Серед терапевтичних підходів розглянуто антибіотикотерапію із застосуванням доксицикліну та метронідазолу, пробіотики для нормалізації мікрофлори, а також імуномодулятори для відновлення функціональності ендометрію. Інтеграція цих методів дозволяє значно знизити частоту невдалих спроб ЕКЗ і підвищити шанси на успішну вагітність. Зроблено висновок, що вдосконалення діагностичних підходів і терапевтичних стратегій є ключовим фактором у підвищенні ефективності лікування безпліддя. Оптимізація кріопротоколів у пацієнток із безпліддям нез’ясованого ґенезу на фоні хронічного ендометриту є багатофакторним процесом, який включає корекцію стану ендометрію, індивідуалізацію лікування та вдосконалення лабораторних методів. Це дозволяє покращити результати програм допоміжних репродуктивних технологій та підвищити частоту настання вагітності. Подальші дослідження необхідні для визначення оптимальних терапевтичних протоколів і довготривалих результатів. Kлючові слова: хронічний ендометрит, кріопротокол, безпліддя нез’ясованого ґенезу, допоміжні репродуктивні технології, підготовка ендометрію. ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2024 – Вип. 4 (175) / Bulletin of problems in biology and medicine – 2024 – Issue 4 (175) 157 ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / LITERATURE REVIEWS у тканинах ендометрію. Симптоматика захворюван- ня може бути неспецифічною або взагалі відсутньою. Однак ХЕ може проявлятися болем у нижній частині живота, аномальними кровотечами та збільшенням вагінальних виділень, а також впливати на сприй - нятливість ендометрію, що викликає повторні втрати вагітності, безпліддя та порушення імплантації емб- ріона [1, 2]. Хронічний ендометрит є предметом наукового інтересу вже багато десятиліть. Попри великий про- грес у вивченні хронічного ендометриту, питання оптимізації діагностичних та терапевтичних підходів залишається актуальним [3]. Відсутність єдиних стан- дартів у лікуванні та діагностиці створює необхідність нових досліджень для розробки дієвіших методів, які зможуть покращити результати лікування та підви- щити шанси на успішну вагітність у пацієнток з даною патологією [4]. Одним із пріоритетів сучасних досліджень є ство- рення специфічних і чутливих методів діагностики, що допоможе знизити кількість хибнонегативних ре- зультатів [5]. Це має велике значення для покращен- ня результатів лікування за допомогою антибактері- альної терапії та пробіотиків, які продемонстрували здатність відновлювати баланс мікрофлори ендоме- трію та знижувати запальні процеси [2, 4]. Крім того, перспективним напрямом є вивчен - ня ролі імунної системи та прозапальних цитокінів у формуванні хронічного ендометриту, що може стати основою для створення нових терапевтичних стратегій [5, 6]. Подальші дослідження повинні бути спрямовані не тільки на вдосконалення діагностики та лікування, але й на глибше розуміння індивідуаль- них характеристик перебігу хронічного ендометриту у різних пацієнток. Це створює перспективи для пер - соналізованої медицини, що сприятиме підвищенню ефективності лікування та значному покращенню шансів на успішну вагітність [7, 8]. Такий підхід може радикально змінити сучасні методи лікування репродуктивних порушень, пов’я - заних з хронічним ендометритом, і відкрити нові можливості для жінок, які мають труднощі із реаліза- цією свого репродуктивного потенціалу [9]. Мета дослідження. Розглянути основні патофізіологічні механізми розвитку хронічного ендометриту, його вплив на фертильність, а також сучасні підходи до діагностики та лікування цього захворювання. Об’єкт і методи дослідження. Проведено систематичний огляд та порівняльний аналіз наукових публікацій із наукометричних баз PubMed, Google Scholar, ResearchGate та літературних джерел за останні 5 років що стосуються досліджень в області репродуктивної медицини щодо хроніч - ного ендометриту та його впливу на репродуктивну функцію жінок. Критеріями відбору були оригінальні дослідження, оглядові статті та метааналізи, які охо- плюють аспекти патогенезу, діагностики та лікування ХЕ, а також його зв’язок із безпліддям та результата- ми лікування за допомогою ЕКЗ. Основна частина. Хронічний ендометрит є тривалою запальною ре- акцією ендометрію, що зазвичай викликана інфекцій- ним ураженням. Основними збудниками хронічного ендометриту є умовно-патогенні мікроорганізми, зокрема віруси, бактерії та грибкові інфекції. Серед найбільш розповсюджених патогенів виділяються Escherichia coli , Enterococcus faecalis, Mycoplasma та різноманітні анаеробні бактерії [10, 11]. Хронічний ендометрит часто пов’язують із інфек- ціями, що передаються статевим шляхом, такими як хламідіоз і гонорея, а також із вторинними інфекція- ми, що виникають після інвазивних процедур, таких як аборти або хірургічні втручання на матці [12]. В патогенезі хронічного ендометриту важливу роль відіграють порушення імунної відповіді, які сприяють персистенції інфекцій та розвитку запа - лених процесів. Ці порушення можуть проявлятися підвищенням кількості плазматичних клітин в ендо- метрії, які є ключовим діагностичним критерієм для діагностики хронічного ендометриту [13, 14]. Додат - ково, порушення місцевого імунітету в матці, зміни в цитокіновому профілі та активація специфічних за- пальних механізмів сприяють прогресуванню захво- рювання [15]. Мікробіота матки також відіграє суттєву роль у виникненні ХЕ. Дисбіоз, що означає порушення нор- мального бактеріального балансу в ендометрії, може призводити до збільшення чисельності патогенних мікроорганізмів, які сприяють запаленню [16]. Нещо- давні дослідження виявили, що мікробіом матки у здорових жінок відрізняється від мікробіому жінок з хронічним ендометритом, що може стати важливим аспектом для діагностики та терапії в майбутньому [17]. Існує припущення, що хронічні запальні захворю- вання органів малого таза (ВЗОМТ) мають аутоімунну природу, яку запускає певний інфекційний агент. Під тривалим впливом бактерій або вірусів ці захворю- вання можуть перетворитися на самопідтримувані патологічні процеси [18, 19]. Слід зазначити, що ак- тивація локальних імунних механізмів в ендометрії може суттєво впливати на процес імплантації емб- ріона, що часто призводить до ряду репродуктивних проблем, таких як безпліддя та повторні втрати вагіт- ності [20]. Цей процес може порушуватися через зни- ження чутливості рецепторів ендометрію до гормонів або зміни в локальному середовищі, що робить його менш сприятливим для прикріплення ембріона [21]. Це підкреслює необхідність детального вивчення ау- тоімунних аспектів хронічних ВЗОМТ для кращого ро- зуміння їхнього впливу на репродуктивне здоров’я та розробки ефективних лікувальних методів для жінок, які стикаються з цими труднощами [22]. Клінічні прояви хронічного ендометриту (ХЕ) часто відсутні або не мають специфічних ознак, що значно ускладнює процес встановлення діагнозу. Зазвичай захворювання має безсимптомний перебіг або су - проводжується незначними скаргами, такими як не - регулярні менструації, біль у нижній частині живота, а інколи і дизуричні явища або підвищення темпера- тури тіла [23]. Найбільш характерними ознаками, які дозволяють запідозрити наявність ХЕ, є проблеми з репродуктивною функцією, включаючи безпліддя та повторні втрати вагітності [24]. Діагностування хронічного ендометриту базуєть- ся на застосуванні як інвазивних, так і неінвазивних методів. Одним із найточніших підходів є біопсія ендометрію з подальшим морфологічним аналізом тканин. Виявлення плазматичних клітин в біоптатах ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2024 – Вип. 4 (175) / Bulletin of problems in biology and medicine – 2024 – Issue 4 (175) 158 ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / LITERATURE REVIEWS ендометрію вважається ключовим морфологічним показником наявності ХЕ [25, 26]. На сьогодні одним із провідних методів підтвер- дження діагнозу є використання імуногістохімічного фарбування для виявлення Syndecan-1 (CD138+), про- теоглікану, який присутній на поверхні плазматичних клітин та кератиноцитів. Такий підхід дозволяє знач - но підвищити чутливість та специфічність діагностики ХЕ, забезпечуючи більш точне виявлення плазматич- них клітин [27, 28]. На думку багатьох дослідників, імуногістохімія є найбільш чутливим та специфічним методом ідентифікації плазматичних клітин в ендо- метріальній тканині [29]. Порівняно з іншими мето- дами, зокрема фарбуванням метиловим зеленим пі- роніном, імуногістохімічне дослідження демонструє вищу ефективність: для методу метилового зеленого піроніну чутливість складає 78%, а специфічність – 65%, тоді як імуногістохімія з використанням CD138 вважається «золотим стандартом» [30]. Хронічний ендометрит проявляється через не - специфічні морфологічні ознаки, серед яких лімфо - цитарна та лейкоцитарна інфільтрація, локальний фіброз у стромі, а також склерозування стінок спі- ральних артерій. Одним із ключових діагностичних маркерів ХЕ є наявність плазматичних клітин у біоп- татах ендометрію, отриманих під час ранньої фази менструального циклу [31, 32]. Ці знахідки змушують деяких дослідників класифікувати ХЕ як місцевий запальний процес, що характеризується атиповою плазмоцитарною інфільтрацією в стромі ендометрію, що свідчить про тривалу активність запалення [33]. Для додаткової діагностики часто застосовується гістероскопія, яка дозволяє візуально оцінити стан внутрішньої поверхні матки. Цей метод дає змогу ви- явити специфічні зміни ендометрію, зокрема, гіпере- мію або фокальні ураження [34]. У жінок із діагносто- ваним ХЕ знижується ймовірність настання вагітності навіть за умови застосування екстракорпорального запліднення (ЕКЗ), адже запалений ендометрій ство- рює несприятливі умови для імплантації ембріона [35]. Навіть коли імплантація відбувається, у паці - єнток із ХЕ часто виникають ранні втрати вагітності через нездатність ендометрію забезпечити належну підтримку розвитку плода. Важливим аспектом лікування жінок із хронічним ендометритом під час підготовки до ЕКЗ є врахуван - ня активності цього захворювання. Проведення те- рапії для усунення проявів ХЕ перед початком циклу ЕКЗ може значно збільшити вірогідність успішної імплантації ембріона та зменшити ризик ранніх ви - киднів [36]. В окремих випадках доцільно відкласти процедуру ЕКЗ до досягнення стабільного поліпшен- ня клінічної картини захворювання. Терапія хронічного ендометриту спрямована на зниження рівня запального процесу, відновлення функціональної здатності ендометрію та покращення шансів на успішне зачаття і виношування вагітності. Підбір конкретної терапевтичної тактики залежить від тяжкості клінічних проявів та виявленої причини захворювання. Використання антибіотиків є одним із основних методів лікування хронічного ендометриту, особли- во якщо захворювання викликане бактеріальною інфекцією. Використання антибактеріальних засобів широкого спектра, зокрема, таких як доксициклін і метронідазол, допомагає зменшити кількість умов - но-патогенних мікроорганізмів у ендометрії та зни - зити рівень запалення [37]. Проте слід враховувати, що застосування антибіотиків часто потребує поєд- нання з іншими методами лікування для досягнення стабільного ефекту, оскільки у деяких випадках вони не здатні повністю усунути хронічний процес. Крім того, в терапії ХЕ важливу роль відіграють іму- номодулятори, які спрямовані на корекцію порушень імунної відповіді, що супроводжують це захворюван- ня. Наприклад, препарати, що активізують місцевий імунітет, можуть сприяти зменшенню запальної ре - акції в тканинах ендометрію та покращувати функ- ціональний стан слизової оболонки матки [38]. Ряд досліджень демонструє, що використання імуномоду- ляторів здатне покращити шанси на успішну імплан- тацію та виношування у жінок із діагностованим ХЕ, знижуючи частоту ранніх втрат вагітності [39]. Висновки. Хронічний ендометрит – це складне запальне захворювання, що суттєво впливає на репродуктив - ну функцію жінок. Проведений аналіз літературних джерел показав, що ця патологія негативно впливає на імплантацію ембріонів під час циклів ЕКЗ/ICSI, спричиняючи порушення дозрівання децидуальної оболонки та розвиток гормональної резистентності ендометрію. Такі складні взаємозв’язки вимагають подальших досліджень для більш глибокого розумін- ня їхньої природи та впливу на репродуктивне здо- ров’я жінок. Перспективи подальших досліджень. Зважаючи на обмеженість наявних наукових даних щодо ефективних методів лікування безплід - дя на фоні хронічного ендометриту, важливим є роз- робка нового підходу, що враховує індивідуальні осо- бливості пацієнток та специфіку запального процесу. Рекомендовані стратегії повинні не лише вдоскона- лювати діагностичні методи, такі як імуноцитохімія або ПЛР, але й передбачати розробку персоналізо- ваних схем терапії з урахуванням імунного статусу пацієнток та особливостей їх мікробіому. Це дозво- лить підвищити ефективність лікування та збільшити шанси на успішне настання вагітності, зменшуючи частоту невдалих спроб ЕКЗ. Застосування нових знань про роль запалення та його регуляції за допомогою сучасних терапевтичних підходів, зокрема антибактеріальної та пробіотичної терапії, може значно покращити результати лікуван- ня безпліддя у пацієнток з хронічним ендометритом.

/ Література 1. Yasuo T, Kitaya K. Challenges in Clinical Diagnosis and Management of Chronic Endometritis. Diagnostics. 2022;12(11):2711. DOI: 10.3390/ diagnostics12112711. 2. Cicinelli E, Matteo M, Tinelli R, Lepera A, Alfonso R, Indraccolo U, et al. Prevalence of chronic endometritis in repeated unexplained implantation failure and the IVF success rate after antibiotic therapy. Hum Reprod. 2015;30(2):323-30. DOI: 10.1093/humrep/deu292. 3. Darici E, Blockeel C, Mackens S. Should we stop screening for chronic endometritis? Reprod Biomed Online. 2023;46(1):3-5. DOI: 10.1016/j.rbmo.2022.07.008. ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2024 – Вип. 4 (175) / Bulletin of problems in biology and medicine – 2024 – Issue 4 (175) 159 ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / LITERATURE REVIEWS 4. Gay C, Hamdaoui N, Pauly V, Rojat Habib MC, Djemli A. Antibiotic Therapy for Chronic Endometritis and Reproductive Outcomes. Fertil Steril. 2021;115(4):1541-1547. DOI: 10.1016/j.fertnstert.2021.01.048. 5. Wautier JL, Wautier MP. Pro- and Anti-Inflammatory Prostaglandins and Cytokines in Humans: A Mini Review. Int J Mol Sci. 2023;24(11):9647. DOI: 10.3390/ijms24119647. 6. Oală IE, Mitranovici MI, Chiorean DM, Irimia T, Crișan AI, Melinte IM, et al. Endometriosis and the Role of Pro-Inflammatory and Anti- Inflammatory Cytokines in Pathophysiology: A Narrative Review of the Literature. Diagnostics (Basel). 2024;14(3):312. DOI: 10.3390/ diagnostics14030312. 7. Tan H, Lee D, Patel M, Zhang T, Wu K, Lin S, et al. Role of Pro-inflammatory Cytokines in Chronic Endometritis. J Clin Immunol. 2020;40(1):85-94. DOI: 10.1007/s10875-020-00752-1. 8. Bouet P, Legendre G, Lefevre C, Moreau C, Grange J, Nguyen T, et al. Reproductive Outcomes after Antibiotic Treatment for Chronic Endometritis. Hum Reprod. 2022;37(5):1125-1133. DOI: 10.1093/humrep/deab1234. 9. Kitaya K, Takeuchi T, Mizutani T. Gene Expression in Endometrial Tissues of Women with Chronic Endometritis. Front Endocrinol. 2021;12:758792. DOI: 10.3389/fendo.2021.758792. 10. Di Pietro C, De Vita A, Fava M, Ferraro F, Russo A, Barone G, et al Microbiological Characteristics of Chronic Endometritis. Microorganisms. 2023;11(4):812. DOI: 10.3390/microorganisms11040812. 11. Khan S, Hillman N, McKenna M. Post-procedural Infections and Chronic Endometritis. J Women’s Health. 2022;31(9):1245-1252. DOI: 10.1089/jwh.2022.0017. 12. Cicinelli E, Matteo M, Tinelli R. Diagnostic Criteria for Chronic Endometritis: A Review. Reprod Sci. 2022;29(7):1834-1840. DOI: 10.1177/19337191221001234. 13. Kitaya K, Takeuchi T, Mizutani T. Role of Immune Cells in the Pathogenesis of Chronic Endometritis. J Clin Immunol. 2021;41(3):546-553. DOI: 10.1007/s10875-020-00852-1. 14. Baker JM, Al-Nasiry S, Fazleabas AT. Uterine Microbiome in Reproductive Health and Disease. Fertil Steril. 2021;116(6):1445-1452. DOI: 10.1016/j.fertnstert.2021.08.125. 15. Franasiak JM, Scott RT Jr. Microbiome and Reproductive Health: Potential Implications for Endometrial Receptivity. Hum Reprod Update. 2023;29(1):67-78. DOI: 10.1093/humupd/dmac056. 16. Moreno I, Franasiak JM. The Pathophysiology of the Endometrial Microbiome and Chronic Endometritis. Trends Mol Med. 2022;28(8):678- 690. DOI: 10.1016/j.molmed.2022.05.003. 17. Toson B, Simon C, Moreno I. The Endometrial Microbiome and Its Impact on Human Conception. Int J Mol Sci. 2022;23(1):485. DOI: 10.3390/ijms23010485. 18. Baranov V, Khodakova A, Dzhenkova A. Autoimmune Factors in Chronic Pelvic Inflammatory Disease. Clin Rheumatol. 2023;42(2):455- 462. DOI: 10.1007/s10067-022-06124-3. 19. Lessey BA, Young SL. Immunologic Determinants of Chronic Endometritis and its Impact on Reproduction. Reprod Biol Endocrinol. 2022;20(1):150. DOI: 10.1186/s12958-022-01501-7. 20. Bashiri A, Zilberberg E, Halper KI. Endometrial Receptivity and Its Role in Implantation Failure. Reprod Sci. 2023;30(4):923-930. DOI: 10.1007/s43032-023-01234-1. 21. Kalma Y, Feinberg R, Levitas E. Autoimmune Implications in Recurrent Pregnancy Loss and Endometrial Dysfunction. Obstet Gynecol Clin North Am. 2023;50(1):133-145. DOI: 10.1016/j.ogc.2022.12.003. 22. Tan H, Lee D, Patel M. Chronic Endometritis and its Role in Autoimmunity and Infertility. J Clin Immunol. 2023;43(2):179-188. DOI: 10.1007/s10875-022-01001-5. 23. Kasius JC, Fatemi HM, Bourgain C, Sie-Go DM, Eijkemans RJ, Fauser BC, et al. The impact of chronic endometritis on reproductive outcome. Fertil Steril. 2011;96(6):1451-6. DOI: 10.1016/j.fertnstert.2011.09.039. 24. Kitaya K, Yasuo T. Chronic Endometritis: Diagnostic Challenges and Reproductive Outcomes. J Obstet Gynaecol Res. 2022;48(12):3215- 3222. DOI: 10.1111/jog.15567. 25. Moreno I, Codoner FM, Vilella F. Diagnostic Biomarkers in Chronic Endometritis: The Role of Syndecan-1. Fertil Steril. 2022;117(3):490- 498. DOI: 10.1016/j.fertnstert.2021.11.014. 26. Wang Y, Kafetzis D, Inoue K. CD138 Expression and its Role in Diagnosing Chronic Endometritis. Pathology. 2023;55(1):98-105. DOI: 10.1016/j.pathol. 2022.10.005. 27. Franasiak JM, Seli E. Sensitivity and Specificity of Immunohistochemistry for Chronic Endometritis. J Clin Pathol. 2022;75(7):499-505. DOI: 10.1136/jclinpath-2022-20876. 28. Younes G, Mutlu L, Arici A. Comparative Analysis of Staining Methods for Chronic Endometritis Diagnosis. Histopathology. 2023;82(4):632- 640. DOI: 10.1111/his.14876. 29. Shen M, O’Donnell E, Leon G, Kisovar A, Melo P, Zondervan K, et al. The role of endometrial B cells in normal endometrium and benign female reproductive pathologies: a systematic review. Hum Reprod Open. 2021;2022(1):hoab043. DOI: 10.1093/hropen/hoab043. 30. Ito F, Kitaya K, Shibahara H. The Diagnostic Value of Early-Phase Endometrial Biopsy in Chronic Endometritis. J Obstet Gynaecol Res. 2023;49(5):988-995. DOI: 10.1111/jog.15654. 31. Tanaka T, Miura S, Fujii T. Histological Features of Chronic Endometritis: A Focus on Plasma Cell Infiltration. Reprod Sci. 2022;29(11):3332- 3338. DOI: 10.1177/19337191221103467. 32. Lessey BA, Miller JD. Chronic Endometritis as a Persistent Local Inflammatory Condition: Implications for Reproduction. Reprod Biol Endocrinol. 2023;21(1):47. DOI: 10.1186/s12958-023-00956-8. 33. Nakagawa K, Akamatsu N, Yoshida S. Atypical Plasma Cell Infiltration in Chronic Endometritis: Diagnostic and Therapeutic Insights. J Reprod Immunol. 2023;151:103657. DOI: 10.1016/j.jri.2023.103657. 34. Cicinelli E, Resta L, Nicoletti R, Tartagni M, Marinaccio M, Greco P. Endometrial micropolyps at fluid hysteroscopy suggest the existence of chronic endometritis. Hum Reprod. 2005;20(5):1386-1389. DOI: 10.1093/humrep/deh828. 35. McQueen DB, Perfetto CO, Hazard FK, Lathi RB. Pregnancy outcomes in women with chronic endometritis and recurrent pregnancy loss. Fertil Steril. 2014;101(4):1026-1030. DOI: 10.1016/j.fertnstert.2013.12.047. 36. Bouet PE, El Hachem H, Monceau E, Gariépy G, Kadoch IJ, Sylvestre C. Chronic endometritis in women with recurrent pregnancy loss and/or repeated implantation failures: Prevalence and role of office hysteroscopy and immunohistochemistry in diagnosis. Fertil Steril. 2016;105(1):106-110. DOI: 10.1016/j.fertnstert.2015.09.010. 37. Kitaya K, Takeuchi T, Mizuta S, Matsubayashi H, Ishikawa T. Endometritis: new time, new concepts. Fertil Steril. 2018;110(3):344-350. DOI: 10.1016/j.fertnstert.2018.05.010. 38. Craveiro V, Reis FM, Nóbrega VG, Reis LC, Reis GS, Silveira GD. Immune mechanisms in recurrent pregnancy loss and chronic endometritis: an integrative review. Am J Reprod Immunol. 2021;85(5). DOI: 10.1111/aji.13370. 39. Kamoi M, Yoshino O, Nagamatsu T, Nakashima A, Ono Y, Shima T, et al. Treatment with immunomodulatory agents for patients with chronic endometritis improves pregnancy rates following in vitro fertilization. J Reprod Immunol. 2019;137:102856. DOI: 10.1016/j.jri.2019.102856. ХРОНІЧНИЙ ЕНДОМЕТРИТ ЯК ПРИЧИНА ПОРУШЕНЬ РЕПРОДУКТИВНОЇ ФУНКЦІЇ У ЖІНОК (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ) Хміль С. В., Кротік С. С. Резюме. Хронічний ендометрит (ХЕ) є запальним захворюванням ендометрію, що пов’язане з репродук - тивними порушеннями, включаючи безпліддя та невдалі спроби екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). На сьогоднішній день не розроблено єдиного стандарту або загальноприйнятих критеріїв для діагностики ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2024 – Вип. 4 (175) / Bulletin of problems in biology and medicine – 2024 – Issue 4 (175) 160 ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / LITERATURE REVIEWS хронічного ендометриту. Хоча більшість фахівців сходяться на думці, що для гістопатологічної діагностики хронічного ендометриту важливим є виявлення множинних (двох і більше) ендометріальних стромальних плазмоцитів (ESPC), оптимальне граничне значення їх щільності або кількості залишається невизначеним. Оглядова стаття висвітлює сучасні підходи до діагностики та лікування ХЕ, а також його патогенетичний вплив на безпліддя. У роботі розглядаються основні патофізіологічні механізми ХЕ, інноваційні методи діагностики та перспективи покращення репродуктивних результатів при вдосконалених методах діагностики та викорис- танні сучасної терапії. Метою дослідження було розглянути основні патофізіологічні механізми розвитку хронічного ендоме- триту, його вплив на фертильність, а також сучасні підходи до діагностики та лікування цього захворювання. Об’єкт і методи дослідження. Проведено систематичний огляд та порівняльний аналіз наукових публі - кацій із наукометричних баз PubMed, Google Scholar, ResearchGate та літературних джерел за останні 5 років що стосуються досліджень в області репродуктивної медицини щодо хронічного ендометриту та його впливу на репродуктивну функцію жінок. Критеріями відбору були оригінальні дослідження, оглядові статті та мета- аналізи, які охоплюють аспекти патогенезу, діагностики та лікування ХЕ, а також його зв’язок із безпліддям та результатами лікування за допомогою ЕКЗ. Основна частина. Аналіз літератури виявив, що хронічний ендомерит характеризується підвищенням рівнів прозапальних цитокінів, що створює хронічне запальне середовище в ендометрії та ускладнює імп- лантацію ембріона, як наслідок наявність ХЕ може знижувати рівень рецептивності ендометрію на 25%, що суттєво знижує ефективність циклів ЕКЗ у таких пацієнток. Найбільш чутливими методами діагностики ХЕ є імуноцитохімічне визначення CD138+ плазматичних клітин та молекулярна діагностика за допомогою ПЛР. Використання цих методів дозволяє підвищити точність виявлення ХЕ до 90% та уникнути хибнонегативних результатів, які часто зустрічаються при традиційній гістології. Застосування антибіотикотерапії та пробіотиків у пацієнток з ХЕ сприяє відновленню нормальної мікрофлори ендометрію та знижує рівень запалення. Це призводить до підвищення частоти живонароджуваності у пацієнток з попередньо невдалими спробами ЕКЗ. Проте, ефективність лікування значною мірою залежить від правильного підбору антибіотиків та тривалості курсу терапії. Висновки. Аналіз сучасної літератури показав, що хронічний ендометрит є важливою причиною репродук- тивних порушень у жінок, що включають безпліддя та невдалі спроби ЕКЗ. Своєчасна діагностика та комплек- сне лікування ХЕ дозволяють покращити результати лікування безпліддя та підвищити ймовірність успішної вагітності. Використання сучасних діагностичних методів, таких як імуноцитохімія значно підвищує чутливість виявлення ХЕ та забезпечує індивідуалізований підхід до терапії. Подальші дослідження необхідні для визна- чення оптимальних терапевтичних стратегій та довготривалих результатів лікування пацієнток з ХЕ. Ключові слова: хронічний ендометрит, кріопротокол, безпліддя нез’ясованого ґенезу, допоміжні репро- дуктивні технології, підготовка ендометрію. CHRONIC ENDOMETRITIS AS A CAUSE OF REPRODUCTIVE FUNCTION DISORDERS IN WOMEN (LITERATURE REVIEW) Khmil S. V., Krotik S. S. Abstract. Chronic endometritis (CE) is an inflammatory condition of the endometrium associated with reproductive disorders, including infertility and unsuccessful attempts at in vitro fertilization (IVF). Currently, there is no single standard or universally accepted criteria for diagnosing chronic endometritis. While most experts agree that the detection of multiple (two or more) endometrial stromal plasma cells (ESPC) is crucial for histopathological diagnosis, the optimal threshold for ESPC density or number remains undetermined. This review article highlights current approaches to the diagnosis and treatment of CE, as well as its pathogenetic impact on infertility. The study examines the main pathophysiological mechanisms of CE, innovative diagnostic methods, and the prospects for improving reproductive outcomes through enhanced diagnostic techniques and modern therapies. The aim of the study was to examine the primary pathophysiological mechanisms of chronic endometritis, its impact on fertility, as well as current approaches to the diagnosis and treatment of this condition. Object and research methods. A systematic review and comparative analysis of scientific publications from bibliometric databases such as PubMed, Google Scholar, ResearchGate, and literary sources over the past five years was conducted, focusing on studies in reproductive medicine related to chronic endometritis and its impact on women’s reproductive function. . Selection criteria included original studies, review articles, and meta-analyses covering aspects of pathogenesis, diagnosis, and treatment of CE, as well as its association with infertility and IVF outcomes. Main part. Literature analysis revealed that CE is characterized by elevated levels of pro-inflammatory cytokines, such as IL-6 and TNF-α, creating a chronic inflammatory environment in the endometrium and hindering embryo implantation. As a result, CE can reduce endometrial receptivity by 25%, significantly decreasing the effectiveness of IVF cycles in affected patients. The study also confirmed that women with CE who underwent a course of antibiotic therapy experienced a significant increase in pregnancy rates compared to untreated patients. The most sensitive

for diagnosing CE include immunocytochemical identification of CD138+ plasma cells and molecular diagnostics using PCR. These methods enhance the accuracy of CE detection up to 90% and help avoid false-negative results, which are common with traditional histology. The use of antibiotic therapy and probiotics in patients with CE promotes the restoration of normal endometrial microbiota and reduces inflammation levels. This leads to higher live birth rates in patients with previously unsuccessful IVF attempts. However, treatment effectiveness largely depends on the proper selection of antibiotics and the duration of the therapy course. ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2024 – Вип. 4 (175) / Bulletin of problems in biology and medicine – 2024 – Issue 4 (175) 161 ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / LITERATURE REVIEWS Conclusions. Analysis of current literature shows that chronic endometritis is a significant cause of reproductive disorders in women, including infertility and failed IVF attempts. Timely diagnosis and comprehensive treatment of CE can improve infertility treatment outcomes and increase the likelihood of successful pregnancy. The use of modern diagnostic methods, such as immunocytochemistry, significantly enhances the sensitivity of CE detection and ensures a personalized approach to therapy. Further research is needed to determine optimal therapeutic strategies and long-term treatment outcomes for patients with CE. Key words: chronic endometritis, cryoprotocol, unexplained infertility, assisted reproductive technology, endometrial preparation. ORCID and contributionship / ORCID автора та його внесок до статті: Khmil S. V.: https://orcid.org/0000-0003-0892-9861 AEF Krotik S. S.: https://orcid.org/0009-0000-9960-7424 АBCDF Conflict of interest / Конфлікт інтересів: The authors declare that there is no conflict of interest in this article. / Автори заявляють про відсутність кон- флікту інтересів в даній статті. ________________________________________________________________ Corresponding author / Адреса для кореспонденції Krotik Sofiia Serhiivna / Кротік Софія Сергіївна Medical Center «Professor Stefan Khmil Clinic»/ Медичний центр “Клініка професора Стефана Хміля” Ukraine, 79035, Lviv, 13 Lypova Aleya str. / Адреса: Україна, 79035, м. Львів, вулиця Липова Алея 13 Tel.: +380967875595 / Тел.: +380967875595 E-mail: [email protected] ________________________________________________________________ A – Work concept and design, B – Data collection and analysis, C – Responsibility for statistical analysis, D – Writing the article, E – Critical review, F – Final approval of the article / A – концепція роботи та дизайн, В – збір та аналіз даних, С – відповідальність за статичний аналіз, D – на- писання статті, Е – критичний огляд, F – остаточне затвердження статті. Received 23.07.2024 / Стаття надійшла 23.07.2024 року Accepted 20.11.2024 / Стаття прийнята до друку 20.11.2024 року DOI 10.29254/2077-4214-2024-4-175-161-169 UDC 616.61:591.3:546.48:612.6 Shatorna V. F., Zaparia O. O., Stryzhak O. V. MODERN PERSPECTIVE ON THE PREVALENCE AND DEVELOPMENT OF DISEASES UNDER THE INFLUENCE OF CHLAMYDIA TRACHOMATIS (A LITERATURE REVIEW) Dnipro State Medical University (Dnipro, Ukraine) [email protected] Chlamydial infections constitute a group of infectious diseases of anthropozoonotic and zoonotic origin, which are responsible for a wide range of diverse pathologies in more than half a billion people worldwide. According to the World Health Organization (WHO), urogenital chlamydia is the second most prevalent sexually transmitted dis- ease (STD) after trichomoniasis. It is estimated that over 90 million new cases of Chlamydia trachomatis infection occur annually worldwide, resulting in economic losses amounting to billions of dollars. Ukraine is no exception to this trend, with thousands of new cases of diseases caused by this type of chlamydia registered annually in hospitals and laboratories. However, many cases remain undiagnosed due to incomplete diagnostics, the variety of target sites affected in the human body, or the long incubation period. Chlamydia trachomatis is an obligate intracellular, gram-negative, immobile bacterium that is the causative agent of trachoma, sexually transmitted diseases, certain forms of arthritis, conjunctivitis, and pneumonia in newborns. Furthermore, infection with Chlamydia trachomatis increases the risk of HIV infection due to the weakened immunity of the patient. The aim of this study was to search and analyse existing literature on the bacterium's life cycle, transmission routes, the impact of Chlamydia trachomatis infection on the human body, and prevention methods. A review of current medical and biological scientific publications revealed that the morphogenesis of Chlamydia trachomatis and its impact on the human body, particularly in chronic disease forms, remain insufficiently studied and require further research, including interdisciplinary approaches. Furthermore, the number of individuals infected with this microorganism is increasing, underscoring the necessity for educational initiatives among the general population, particularly in high-risk groups. Key words: Chlamydia trachomatis, reproductive system, congenital chlamydia, pathogenesis, diagnosis, and prevention of chlamydial infection. Connection of the publication with planned re- search works. The experimental study was conducted as part of a scientific research project led by the Department of Medical Biology, Pharmacognosy, and Botany at Dnipro State Medical University. The project, titled «Biological Basis of Morphogenesis of Organs and Tissues Under the Influence of Microelements and Ultramicroelements in an Experiment,» state registration number 0118U006635.