CHARACTERISTICS OF THE MICROBIOTA IN PATIENTS WITH ENDOMETRIOMAS COMBINED WITH PELVIC INFLAMMATORY PROCESSES

Мета. Вивчити мікробний пейзаж у пацієнток з ендометріомами, поєднаними із запальними процесами органів малого тазу для покращення ефективності терапії. Методи. У дослідження включили 120 жінок. З них: 45 з ендометріомами, поєднаними із запальними процесами органів малого тазу (І група), 45 з ізольованими ендометріомами (ІІ група) та 30 жінок без виявленого ендометріозу чи запальних захворювань органів малого тазу (контрольна група). Склад мікробіоти визначали шляхом бактеріоскопічного дослідження секрету із цервікального каналу, піхви та уретри, бактеріологічного дослідження виділень цервікального каналу, а також використання ДНК-ПЛР-діагностики. Результати дослідження. Вивчення результатів бактеріологічного дослідження з цервікального каналу продемонструвало, що у пацієнток І групи порівняно з групою контролю у цервікальному каналі були виявлені E. coli; Staphylococcus sрp.; C. albicans та ряд інших мікроорганізмів. U. urealуticum та M. hominis були виявлені у пацієнток І та ІІ груп, але достовірно частіше та з вищим рівнем КУО/мл у жінок І групи. У більшого відсотка пацієнток І групи були виявлені грам-від’ємні бактерії – 26,7 %, з них E. сoli – 22,2 %; грам-позитивних коків – 48,8 %, з них Staphylococcus spp. – 24,4 %, Streptococcus spp. – 8,8 %, Enterococcus faecalis – 4,4 %; представників класу Mollicutes – 37,8 %, з них U. urealуticum – 26,7 %), що у 3,3-4,0 рази перевищує верифікацію даних збудників у пацієнток ІІ групи. При проведенні ПЛР-діагностики у пацієнток І групи були виявлені: Ch. trachomatis – у 5 (11,1 %); Ureaplasma urealуticum у дещо більшій долі – 14 (31,1 %), вірус папіломи людини (HPV, тип 16; 18) – у 10 (22,2 %); цитомегаловірус (CMV) – у 12 (26,7 %); вірус генітального герпесу (HSV 1 та 2 типу) – у 6 (13,3 %); M. genitalium – у 5 (11,1 %) осіб. Висновок. При комбінації ендометріом з запальними захворюваннями органів малого тазу спостерігається зміна мікробіому цервікального каналу з зростанням числа колоній як умовно-патогенних, так і патогенних мікроорганізмів, що може свідчити про пригнічення факторів локального імунітету піхви.Мета. Вивчити мікробний пейзаж у пацієнток з ендометріомами, поєднаними із запальними процесами органів малого тазу для покращення ефективності терапії. Методи. У дослідження включили 120 жінок. З них: 45 з ендометріомами, поєднаними із запальними процесами органів малого тазу (І група), 45 з ізольованими ендометріомами (ІІ група) та 30 жінок без виявленого ендометріозу чи запальних захворювань органів малого тазу (контрольна група). Склад мікробіоти визначали шляхом бактеріоскопічного дослідження секрету із цервікального каналу, піхви та уретри, бактеріологічного дослідження виділень цервікального каналу, а також використання ДНК-ПЛР-діагностики. Результати дослідження. Вивчення результатів бактеріологічного дослідження з цервікального каналу продемонструвало, що у пацієнток І групи порівняно з групою контролю у цервікальному каналі були виявлені E. coli; Staphylococcus sрp.; C. albicans та ряд інших мікроорганізмів. U. urealуticum та M. hominis були виявлені у пацієнток І та ІІ груп, але достовірно частіше та з вищим рівнем КУО/мл у жінок І групи. У більшого відсотка пацієнток І групи були виявлені грам-від’ємні бактерії – 26,7 %, з них E. сoli – 22,2 %; грам-позитивних коків – 48,8 %, з них Staphylococcus spp. – 24,4 %, Streptococcus spp. – 8,8 %, Enterococcus faecalis – 4,4 %; представників класу Mollicutes – 37,8 %, з них U. urealуticum – 26,7 %), що у 3,3-4,0 рази перевищує верифікацію даних збудників у пацієнток ІІ групи. При проведенні ПЛР-діагностики у пацієнток І групи були виявлені: Ch. trachomatis – у 5 (11,1 %); Ureaplasma urealуticum у дещо більшій долі – 14 (31,1 %), вірус папіломи людини (HPV, тип 16; 18) – у 10 (22,2 %); цитомегаловірус (CMV) – у 12 (26,7 %); вірус генітального герпесу (HSV 1 та 2 типу) – у 6 (13,3 %); M. genitalium – у 5 (11,1 %) осіб.Висновок. При комбінації ендометріом з запальними захворюваннями органів малого тазу спостерігається зміна мікробіому цервікального каналу з зростанням числа колоній як умовно-патогенних, так і патогенних мікроорганізмів, що може свідчити про пригнічення факторів локального імунітету піхви.