ОЦІНКА РІВНІВ ЕКСПРЕСІЇ ГЕНІВ мРНК NLRP3 ІНФЛАМАСОМИ, IL-1β, HMGB1 В ЦІЛЬНІЙ КРОВІ ЖІНОК, ХВОРИХ НА ЕНДОМЕТРІОЗ, АСОЦІЙОВАНИЙ ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ

Вступ. Як відомо, ендометріоз – це хронічний процес, який супроводжується хронічним тазовим болем. Наразі триває дискусія щодо неінвазивних маркерів діагностики. Але досі немає єдиного специфічного маркера. Патогенез хронічного запалення передбачає проградієнтний перебіг, що супроводжується тривалим підтриманням інфламасом в активному стані завдяки надмірного накопичення внутрішньоклітинних, а потім позаклітинних DAMPs, неефективною утилізацією їх шляхом автофагії і стрес-редукуючих клітинних систем, локальною продукцією прозапальних цитокінів IL- 1β, IL-18, а також накопиченням M2 макрофагів і Т-лімфоцитів хелперів 2-го типу, пошкодженням тканин і розвитком фіброзу. HMGB1 присутній майже у всіх типах клітин. Він також може вивільнятися позаклітинно, де він опосередковує активацію вроджених імунних відповідей, включаючи хемотаксис і вивільнення цитокінів. HMGB1 був спочатку описаний як білок, що зв’язує ядерну ДНК. Він еволюційно високо консервативний і функціонує як ядерний кофактор у регуляції транскрипції. Регуляція активності ІL-1 здійснюється на двох рівнях і вимагає дії двох стимулюючих сигналів – перший викликає експресію неактивної форми інтерлейкінів, проІl-1α та проІl-1β, у яких активний інтерлейкін з’єднаний з додатковим пептидним ланцюгом, що повністю блокує активність проІL-1β та значною мірою – проIL-1α. Другий рівень регуляції здійснюється на етапі активації проінтерлейкінів протеолітичним відщепленням пропептиду внутрішньоклітинною протеазою каспазою-1, яка синтезується у вигляді неактивного проферменту. Мета дослідження. Дослідити рівні експресії генів мРНК NLRP3-інфламасоми, IL-1β, HMGB1 в цільній крові жінок, хворих на ендометріоз, асоційований із безпліддям, та виявити їхню роль у роз- витку захворювання. Матеріали і методи. Для аналізу експресії генів NLRP3-інфламасоми, IL-1β, HMGB1 і визначення відносної нормалізованої експресії мРНК NLRP3, IL-1β, HMGB1 використовували метод полімеразної ланцюгової реакції зі зворотною транскрипцією в режимі реального часу (ЗТ-ПЛР) у 50 жінок: 40 жінок з ендометріозом та 10 жінок із безпліддям трубного ґенезу. Об’єктом для молекулярно-генетичних досліджень методом ЗТ-ПЛР була фракція мононуклеарних клітин, виділених з цільної крові хворих на ендометріоз. Статистичну обробку результатів даного розділу проводили за допомогою непараметричних методів, а саме – тесту Уілкоксона-Манна-Уітні, при якому показники вважалися достовірними при p<0,05. Результати дослідження. На основі проведеного дослідження встановлено, що рівень експресії мРНК NLRP3-інфламасоми в крові жінок з ендометріозом, асоційованим із безпліддям, достовірно підвищений порівняно з показниками контрольної групи (44,43±3,72 у.о. та 0,85±0,03 у.о.) (р<0,001). Такі результати відносної нормалізованої експресії гена NLRP3 виявилися досить неочікуваними. Очевидно, що така висока активація рецептора пов’язана з наявністю потенційних лігандів, здатних його активувати. Серед відомих об‘єктів із такою здатністю та присутністю в репродуктивних шляхах (ендометрії) жінки можна виділити ряд облігатних та умовно патогенних мікроорганізмів, які містять антигенні конфігурації (ліпопротеїди, пептидоглікан, гліколіпіди, зимозан грибів), що здатні активувати NLRP3. Однак умовно патогенні збудники не підлягають обов’язковій медикаментозній елімінації. Проте не виключено, що власне цей факт за допомогою до кінця не зрозумілих механізмів і підтримує ріст ендометріоїдних ектопій. На основі проведеного нами дослідження встановлено, що експресія гену мРНК IL-1β в крові жінок з ендометріозом, асоційованим із безпліддям, достовірно підвищена. При цьому встановлено достовірну різницю з контрольною групою (26,47±0,01 у.о. та 0,45±0,01 у.о.) (р<0,001). Діапазон всіх отриманих значень відносної нормалізованої кількості мРНК гена IL-1β становив 0,004-153,01 (медіана – 26,78). На основі проведеного нами дослідження встановлено, що експресія мРНК HMGB1 в крові жінок з ендометріозом, асоційованим із безпліддям, вірогідно підвищена порівняно з контрольною групою (11,91±0,01 у.о. та 1,00±0,01 у.о.) (р<0,001). Таким чином, у зразках крові у 95% жінок рівень експресії гена мРНК HMGB1 достовірно вищий відносно контролю з перевагою високих значень (p<0,001). Висновки. Рівень експресії мРНК NLRP3- інфламасоми в крові жінок з ендометріозом, асоційованим із безпліддям, достовірно підвище- ний порівняно з показниками контрольної групи (44,43±3,72 у.о. та 0,85±0,03 у.о.) (р<0,001). Встановлено, що експресія гену мРНК IL-1β в крові жінок з ендометріозом, асоційованим із безпліддям, достовірно підвищена порівняно з показниками контрольної групи (26,47±0,01 у.о. та 0,45±0,01 у.о.) (р<0,001). Експресія мРНК HMGB1 в крові жінок з ендометріозом, асоційованим із безпліддям, достовірно вища (11,91±0,01 основна група у.о. та 1,00±0,01у.о. контрольна група) (р<0,001). В результаті дослідження встановлено, що ендометріоз, асоційований із безпліддям, є хронічним запальним захворюванням, HMGB1 має незначну прозапальну активність та утворює комплекси з IL-1β, і та- ким чином посилює його біологічну активність, а отже, – й експресію Nlrp3-інфламасоми. Таким чином, підвищення експресії генів мРНК NLRP3- інфламасоми, IL-1β, HMGB1 при ендометріозі можна розцінювати як захисну реакцію.